Критерії оцінки ефективності реформ

Автор: Удовик С.Л.
 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. Т. ШЕВЧЕНКА. Інститут Міжнародних Відносин. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 26, 2001, с. 277

Об'єктивна оцінка одержуваних даних як у сфері наукових до­сліджень, так і при оцінці стану економіки завжди була найважли­вішим завданням. Величезне значення для розвитку світової еко­номіки мало у свій час прийняття золотого стандарту. У наш час золотий стандарт, фактично, замінений доларом.

Тому інтеграція будь-якої країни до світового господарства неминуче призводить до оцінки її показників через долари США. Існують і різні кількісні показники ступеня ліберальності економічної політики, зокрема, індекс економічної волі, індекс людського розвитку, інвестиційний індекс і т.п.

Оскільки економіка України знаходиться у перехідному стані, то методологія оцінок, що добре зарекомендувала себе для розвинених ринкових економік, не є об'єктивною, і викликає неоднозначне трактування напрямку та ефективності реформування економіки, у зв'язку з чим не дозволяє оцінювати ступінь економічної безпеки країни.

Економічний розвиток у нашій країні оцінюється у першу чергу такими показниками:

1.ВВП (у грн).

2. Зростання промислового виробництва (у %).

3. Динаміка реальних доходів.

4. Рівень інфляції.

5. Курс долара до гривні.

6. Експорт/імпорт у дол. США, сальдо ЗТО.

7. Дефіцит бюджету.

Валове виробництво сільськогосподарської продукції.

Останнім часом в Україні спостерігається зростання 1‑3 показ­ників, що викликає альтернативні погляди, адже суб'єктивно спо­стерігається погіршення якості життя населення. До викривлення оцінки ВВП може приводити:

• деформація структури цін, що зумовлено неринковим ціноутво­ренням, зокрема значним державним втручанням і монопольним поло­женням багатьох суб'єктів господарської діяльності на ринку (напри­клад, комунальне господарство, вартість оренди державного майна);
• наявність значних негрошових розрахунків за продукцію;
• наявність значних порівняно із західними країнами товарних залишків на складах, що реалізуються із затримкою фактично за зниженими цінами через інфляцію, хоча їхня частка підтримується постійно через поповнення новими товарами за новими цінами;
• у ВВП враховується нарахована, а не виплачена зарплата;
• специфіка розрахунку дефлятора ВВП;
• урахування у ВВП прибутків від продажу держвласності.

Також викликає сумнів величина курсу долара до гривні. Це по­в'язано з нелібералізованістю ринку, а також присутністю суб'єкти­вних факторів, зокрема, несанкціонованого споживання газу. При­міром, у ліберальних економіках сила валюти є віддзеркаленням сили національної економіки. Виходячи зі стабільного зміцнення курсу гривні до євро протягом 8 місяців 2000 р. створюється враження, що українська економіка сильніше від європейської.

Тому для реальної оцінки економічного стану й економічної безпеки країни пропонується використовувати наступну систему оцінок, аж до її законодавчого закріплення.

1.Рівень монетизації. Навіть при зростанні останнім часом рівня монетизації економіки до 25%, він залишається вкрай низьким порівняно з показниками для країн з успішною економікою, де він складає 80‑100%. Такий низький рівень монетизації відображує низьку прозорість економіки і законодавчу невгерульованість сфе­ри прав власників, тобто ринок власності знаходиться у зародковому стані.

2.В умовах перехідної економіки пропонується враховувати два показники ВВП:

• перший – орієнтуючись на продукцію, за яку сплачено гроші, на реальну отриману зарплату і з використанням відкоригованого дефлятора ВВП. Його також варто паралельно оцінювати у доларах США;
• другий показник – ВВП, розрахований за продукцією, за яку сплачено грошовими сурогатами і бартером. Це дозволить краще відслідковувати тенденції в економіці України й оцінювати ступінь її економічної безпеки у непередбачених ситуаціях (валовий об'єм внутрішніх заощаджень).

3. Кредиторська і дебіторська заборгованість і сальдо між ними, а також прострочена кредиторська й дебіторська заборгованість. Цей показник пов'язаний з низьким рівнем монетизації та відобра­жає ступінь товарного кредитування економіки.

4. Відношення середньомісячного доходу родини до прожитко­вого мінімуму. Цей показник найбільш оптимально відбиває не тільки реальні доходи населення, але і дозволяє ефективніше оці­нювати можливості внутрішнього ринку, ступінь поповнення тру­дових ресурсів і рівень мотивації до праці. З уточненого прогнозу на 2000 р. середньомісячна зарплата робітників та службовців склала 250,5 грн., тоді як розмір прожиткового мінімуму для праце­здатного населення, прийнятого у Законі "Про встановлення про­житкового мінімуму на 2000 р." становить 287,63 грн. У такий спосіб співвідношення цих показників складає 0,87, а з урахуванням родини – набагато менше. При розмірі цього показника менше 1 починаються процеси руйнування економічних зв'язків, втрачається мотивація до роботи, прискорюється зростання депресивних станів, значно зменшується сукупний попит, що призводить до падіння внутрішнього споживання і кризи внутрішнього виробництва. Цей показник безпосередньо характеризує економічну безпеку країни й у розвинених країнах і складає 4-5.

Важливо також контролювати коефіцієнт Джинні, тобто відношення доходів 10% заможнішої групи населення і 10% найбільш низькооплачуваної. При розмірі цього показника більше 10 порушується збалансований розвиток країни, створюються умови розвитку конфліктних ситуацій, що призводить до зниження економічної безпеки країни.

5.Продуктивність праці. Показник демонструє, за рахунок яких факторів зростає ВВП – інтенсивного чи екстенсивного розвитку.

6.Рівень енергоємності ВВП. Зокрема, споживання енергії на душу населення та втрати енергії під час її передачі та розподілу.

7.Необхідно у перспективі використовувати свій власний національний фондовий індекс. Існуючий індекс ПФТС (Перша Фондова Торгова Система) не є репрезентативним для країни і не відби­ває ступінь розвитку фондової системи. Це вкрай важливий показ­ник динаміки розвитку ринкової економіки і досить швидко реагує на стан і розвиток економічного середовища, що важливо для моні­торингу з метою раннього попередження кризових ситуацій.

8.Відношення власного капіталу банківської системи до рівня ВВП і частка кредитів від рівня ВВП. Характеризує розвиток бан­ківської системи та її можливості з кредитування економіки.

9.Структура промисловості та частка у ній енергоємних вироб­ництв. Варто розробити методику і критерій енергоємності.

10.Врожайність сільгоспкультур. Значно більш важливий пока­зник, ніж валовий збір зерна, що також має знайти висвітлення у бюджеті та використовуватися під час аналізу економічної безпеки.

Зараз врожайність, наприклад, пшениці, складає нижче 20 ц/га, що не набагато перебільшує збір засіяного зерна. У Голландії вро­жай пшениці перевищує 100 ц/га. Цей показник прямо характери­зує продовольчу безпеку країни.

11.Експорт/імпорт і сальдо зовнішньоторговельного балансу. Зокрема, цей показник фіксує частку високотехнологічної продукції в експорті.

12.Курс гривні щодо долара США. Необхідно розробити методику корекції цього показника, а більш об'єктивним показником є курс наявної гривні до долару США.

13.Рівень внутрішніх заощаджень щодо ВВП.

14.Система соціальних показників. Кількість інфарктів, інсультів, суїцидів і захворювань туберкульозом за віковими групами. Вони є відображенням психологічної та імунної стійкості нації, особливо молодіжної групи. Ці показники значно перебільшують європейський рівень і відбивають психологічну нестійкість нації, що прямо виявляється на економічній безпеці країни. Так, високий рівень суїцидів у Луганській і Донецькій областях, а також у Севастополі значно корелює з неблагополучним станом економіки цих областей. Найбільш низький рівень суїцидів – у Києві. Цей індикатор дозволяє здійснювати оперативне втручання на державному рівні.

15. Показники рівня інтеграції до постіндустріального простору:

а)  вузли Інтернету;

б)  кількість заявок на патент;

в)  кількість мобільних телефонів на душу населення.

З усіх вищевказаних, необхідно вводити до бюджету і приділяти особливу увагу поліпшенню показників 1, 2а, 3, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 14,

15.Це безумовно сприятиме розробці дійсно ефективних програм розвитку і підвищить статус показників, які здебільшого і характе­ризують економічну безпеку в країні.

У протилежному разі при зростанні ВВП може виявитися, що в нас не буде економічного простору.